Що будемо реформувати?

Подібно російським шовіністам, які відволікають свій народ великодержавними образами, в Україні також займаються патріотично-шароварним окозамилюванням. Великі недоброзичливці української справи постійно заявляють про багату українську культуру, солов’їну мову і родючі чорноземи. Погодившись з таким хибним стереотипом ми блокуємо і утруднюємо реформування (позитивні зміни) у сферах культури, мовної політики, сільського господарства.

Для того, щоб зробити крок вперед  мусимо зрозуміти на чому стоїмо і чесно зізнатися, що наша культура убога і в глобальному світі нікому нецікава (не тому, що ми якісь відсталі, а тому, що у бідній країні не може бути багатої культури – це аксіома); мова може бути хоч солов’їною, хоч перепелиною, але в сучасному світі мова це лише засіб комунікації (на відміну від англійської, німецької, арабської, іспанської, японської, російської – українська мова має реальні перспективи стати пташиною); ми можемо скільки завгодно хвалитися своїми чорноземами, але факт залишається фактом – наше сільське господарство непродуктивне і не може задовольнити навіть потреб внутрішнього ринку, також наші продукти харчування дуже неякісні, бо більша частина країни перебуває у зоні екологічної катастрофи і у нас великі проблеми з санітарією.

Звичайно, ми можемо продовжувати пишатися своєю мовою, культурою і чорноземами, але є один впертий факт – багато африканських країн випередили нас в економічному та соціальному розвитку. Цивілізований світ від нас відмежовується, а теперішні можновладці й не думають змінювати ситуацію. Тому, підозрюю, що питання реформування держави ляже на плечі неурядових і неполітичних структур. Через відсутність здорового глузду та волі до реформ у вищого державного керівництва, розробкою теоретичної бази і механізмів реформ повинні зайнятися громадські ініціативи та організації.

Саме у громадському секторі повинні пролунати відповіді на питання: яку економіку будуємо, експортоорієнтовану чи зосереджену на внутрішньо-ринкових відносинах? Які сфери економіки для нас є пріоритетними? Який повинен бути в держави бізнес-план?

Відповідь на ці запитання мусить дати, як не дивно, громадськість. Саме у громадському секторі повинен зародитися рух з розробки та впровадження реформ, бо, як уже стало зрозуміло, сьогоднішня влада немає наміру розробляти і впроваджувати глибинні реформи.